11.10.2020
Т.Шевченко. Життєпис поета (участь у Кирило-
Мефодіївському братстві, арешт, перебування в казематі,
заслання). «Думи мої, думи мої…» (1847)
Тарас Григорович Шевченко — велика та невмируща слава нашого народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштував свою ліру Кобзар, тому й оживало в слові його все те, що таїлося в самій глибині серця. Із тим скарбом — словом свого найкращого сина — український народ і виходить до всіх людей землі.
Давайте пригадаємо ,що вам відомо про Т. Шевченка
1. Моринці. Село, де народився майбутній поет.
2. Григорій . Ім'я батька поета.
3. Енгельгардт. Прізвище пана, у якого Тарас служив козачком.
4. Дяк . Перший учитель Тараса.
5. Петербург. Місто, де навчався письменник.
6. Брюллов. Прізвище видатного художника,який намалював портрет Жуковського, який було розіграно в лотерею для викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.
7. Академія. Заклад, у якому Тарас Григорович здобув вищу освіту.
8. Кобзар. Збірка поета.
9. 24. Вік, коли було викуплено Т. Шевченка з кріпацтва.
10. Тарасова. Гора, на якій поховано поета.
11. Малювання. Заняття, яке Тарас полюбив з дитинства.
12. Кирило і Мефодій. За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Шевченка було відправлено у заслання.
Щоб глибше усвідомити ту велетенську роль, яку відіграла ця людина в житті нашого народу, перегорнемо ще раз сторінку його життя, переконаємося у тому, що Шевченко — велетень, філософ, сіяч розумного, доброго, вічного.
Сьогодні ми уявно перенесемося в далеке 19 століття, коли в житті Т. Шевченка настала подія, що внесла в його душу цілу гаму незнаних доти радощів, а разом із ними й нових смутків – це викуп з неволі, арешт, каземат, заслання, а також розкриємо розуміння власної місії поета у вірші «Думи мої, думи мої…»
Коротко занотуйте у зошити
2. Життя і творчість Т. Г. Шевченка
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
(09 березня 1814р.— 10 березня 1861р.)
2.1. Родина поета, його дитинство.
· Тарас Григорович народився в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледаще; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...».
· У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.
Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.
Після смерті батька, мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у Кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського.
2.2. Навчання і служба Тараса.
· У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва (здібності до малярства виявилися у Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури.
2.3. Викуп поета з неволі.
· Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, 0.Венеціановим, В.Жуковським, Є. Гребінкою).
· 22 квітня 1838 спільними зусиллями згаданих митців за 2 500 руб був викуплений з кріпацтва. Саме за стільки продали портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Так Енгельгардт отримав гроші і написав відпускну.
Коли пошили новий одяг, Шевченко пішов із Сошенком до якоїсь установи і там зареєстрували акт визволення. Наступного дня о 10 годині він прийшов до Брюллова. Відтоді почав відвідувати Академію мистецтв на кошти Товариства заохочування художників. А згодом став одним із найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Шевченко поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії, філології, зоології, часто бував у театрах і музеях.
· Ось, власне, так і викупили Шевченка з кріпацтва. Нарешті мав розквітнути талант, справжній, унікальний, який явив усьому світові Кобзаря – основоположника нової української літератури й української літературної мови.
· А в 1840 р. сталася подія, що не лише близьким друзям, а й усьому світові засвідчила: народився Поет. Перша книжечка «Кобзар» була невелика за обсягом. Але внутрішня сила, що нуртувала в кожному рядку, не давала спокою, бентежила, хвилювала. Його голос змусив бодай на мить завмерти пихатий і розбещений Петербург. І ця мить вартувала ой як багато.
2.4. Причини покарання царем Т. Шевченка, арешт письменника.
· У 1846 р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам'ятки по всій Україні. Цього ж року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому — видатним ученим-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаровим, який загітував Шевченка вступити до таємничої політичної організації — Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов'янського єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов'янських народів. Основний програмовий документ організації — «Книга буття українського народу» — написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, і в інших слов'янських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та Катерину II, названо їх катами за те, що вони позбавили Україну волі.
2.5. Перебування Т. Шевченка в казематі.
· 5 квітня 1847р. Шевченка було заарештовано на переправі через Дніпро, коли він повертався з Чернігова до Києва, і відправлено до Петербурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень.
Проте Шевченка звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених жандармів викликала поема «Сон».
2.6. Заслання письменника-бунтаря.
· Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений», засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Заборона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного існування!» Окрім того, солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо, ненависний був дух солдафонства, що чавунною печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового паперу оцупком олівця, хтозна-як добутого. У 1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. У 1850 р. Шевченка переведено до Новопетровського укріплення — на півострові Мангишлак. Тут, за розрахунком царських прислужників, поет повинен був загинути, якщо не від хвороб, то від нудьги та безнадії. На муштру Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки — цингою та золотухою.
2.7. Звільнення Тараса Григоровича, його останні роки життя.
· На початку 1857р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга. 4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників. 10 березня 1861р. Тарас Григорович Шевченко помер. Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смоленське кладовище. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав П. Куліш, звертаючись до померлого поета.
· У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну й поховано на Чернечій горі біля Канева. Тут на одній з найвищих гір Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту Господньому, стоятиме хрест, котрий буде видно і по той, і по сей бік нашого славного Дніпра. Після поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й ночувати біля Тараса... Було це 22 травня. А 24 над домовиною почали насипати високу могилу — гору, яку пізніше названо Тарасовою.
Ідейно-художній аналіз твору Т. Шевченка «Думи мої, думи мої...»
(запишіть у зошити)
5.2. Історія написання твору.
Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1838 році в Петербурзі.
У Т.Шевченка є ще один вірш «Думи мої, думи мої» , написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув'язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.
З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдафонства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.
До теми дум Тарас Григорович звертався не одноразово, а поезія «Думи мої, думи мої...» була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.
Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.
Жанр: громадянська лірика.
Художні особливості твору.
Звертання: «думи мої», «мої голуб'ята», «мої любі».
Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».
Порівняння: «привітаю, як діток », «квіти, мої діти»
Домашнє завдання : ознайомитись із матеріалом ,коротко занотувати ,
записати аналіз твору Т. Шевченка «Думи мої, думи мої...», прочит . ст. підручника
ТЕМА ГАРМОНІЙНОГО ЄДНАННЯ ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ
Волинь, Полісся – це край дитинства Лесі Українки, який
залишився для неї на все життя наймилішим куточком землі. Тут вона слухала
пісні, казки, пізнала народні повір’я й обряди, тут її вразив химерний світ
народної міфології. Таємничі соснові бори, росисті волинські луки й блакить
озер вабили й притягували, куди б не
закидала її доля.
А які прекрасні весни на Волині! Тож не дивно, що саме
цій порі року Леся присвятила багато своїх творів.
Весна —
найжаданіша пора у житті людини, її завжди зустрічали радісно й урочисто. Після довгої зимової
холоднечі та негоди всім кортить поспілкуватися з живою природою
— власними очима побачити, як
прокльовуються з-під землі ніжні списики зела, як прилітають птахи і лунають їх дружні співи.
Весна для Лесі Українки — це час, коли їй не так
болить, це відчуття приливу
сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які
відбуваються в природі.
Сьогодні ми поговоримо про поезію Лесі Українки «Давня
весна», про гармонійне поєднання людини з природою.
Ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки
«Давня весна» ( запишіть у зошити )
Дана поезія написана під час хвороби поетеси.
Виразно прочитайте поезію
-
Вірш Лесі
Українки "Давня весна" автобіографічний, пов’язаний із власними
переживаннями поетеси, яка мала тяжку недугу й змушена була лежати, страждати
через біль. Єдина її розвага й розрада клаптик голубого неба у вікні, гілка
квітучої яблуні, свіжий вітерець, що долинає крізь відчинену кватирку, та
пташині співи. Усе інше додавали уява й фантазія дівчини. Та давня весна
запам’яталася, як дарунок долі, бо навчила цінувати найменші радості життя,
загартувала волю.
-
Тема:
відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.
-
Яка ж ідея вірша?
У кожного своя доля, кожен своїм шляхом їде по життю. Щоб
бути щасливим, треба навчитися цінувати найменші радості життя. Возвеличення
краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність.
Основна
думка:
Моя душа
ніколи не забуде
Того
дарунку, що весна дала.
Жанр:
пейзажна лірика.
Вірш «Давня весна» умовно складається з двох частин. У
першій частині авторка під впливом пробудження природи малює весну. За
допомогою яскравих, емоційно забарвлених епітетів образ весни набуває рис живої
істоти: вона «щедра, мила». «За нею вслід прилетіли співучі пташки!» Для
більшої виразності поетеса використовує метафори, виражені дієсловами: весна
«промінням грала, сипала квітки», «летіла хутко, мов стокрила»; з її приходом
«все ожило, усе загомоніло», «співало все, сміялося й бушніло», а дівчина, в якої
виявлено туберкульоз, «...лежала хвора і сумна». Згадаймо біографію
письменниці. З дев'ятилітнього віку вона тяжко захворіла. Недуга була тяжка,
біль пронизував усе тіло і приковував до ліжка. Пробудження природи дівчина
спостерігала через вікно. Вона не мала фізичних можливостей відчувати всі
запахи весни, і від цього їй ставало боляче.
У другий частині вірша Леся відтворює гармонію людини і
природи. «Радісна весна» не забула дівчини:
...У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
-
Чи є у
творі пестливі слова? З якою метою їх використовує авторка?
Використання слів з пестливими суфіксами відтворює стан душі хворої. Цьому ж сприяють зорові (гілки від яблуні заглянули у віно, «посипались білесенькі квітки») і слухові (замиготіли листячко зелене, «прилинув вітер...», «пташині пісні») образи
Домашнє завдання
Аналіз (паспорт) поеми "Давня казка" Леся Українка 1893 р.:
Тема — епізоди війни проти поневолювачів вітчизни, гнобителів трудового люду.
Ідея — уславлення свободи творчості, утвердження думки про важливість ролі митця в суспільстві; засудження жорстокості, жаги до збагачення та прагнення поневолити народ.
Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.
Літературний рід — ліро-епос.
Жанр — поема (ліро–епічна соціальна поема-казка).
Розмір вірша: чотиристопний хорей
Проблематика — роль мистецтва; добро і зло; життєве покликання людини; багатство та бідність; духовність та бездуховність; взаємодопомога; війна та мир; духовні цінності.
Композиція:
- експозиція; звернення до читачів, розповідь про поета;
- зав’язка: знайомство поета з лицарем;
- розвиток дії: на прохання Бертольда поет складає серенаду для Ізідори; лицар одружується; поетова допомога під час війни; граф Вертольдо заводить нові порядки в краї;
- кульмінація: поет очолює народне повстання й не йде на компроміс із вельможею;
- розв’язка: ув’язнення та загибель поета; смерть Бертольда.
Персонажі — поет, лицар Бертольдо, Ізідора, співці, узагальнений образ народу.
Художні засоби: антитеза (протиставлення): Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, як у раю
; і фразеологізми: “час летів, немов на крилах”, “спіймайте вітра в полі”…;
епітети: “сумна діброва”;
метафори: “час летів”, “пісні ідуть по людях”.
Що тут є від казки: казковий зачин, події відбуваються в давно минулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі – поет і Бертольдо –зустрічаються тричі, як і в казках.
Сюжет:
Поема починається коротеньким виступом, у якому Леся Українка, звертаючись до читачів, говорить, що вона розповість давню казку. Насправді ж поема пов'язана з реальним життям того часу, коли жила поетеса.
У якійсь країні жив талановитий поет. Він любив людей, для них складав пісні, які давали народові пораду і розвагу. Трудящі шанували поета, захоплювалися його піснями, до нього
Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати.
Тільки чванливий нероба лицар Бертольдо глузував з поета, вважав його жебраком і навіть божевільним.
Несподівано настало лихо — почалася війна. На чолі з Бертольдом військо вирушило в чужі землі. Коли в чужих землях у поході лицарям ставало тяжко і туга обгортала їх серця, тоді співці співали ті пісні, які склав поет, і вони, викликаючи у вояків спогад про рідну країну, підбадьорювали їх та додавали одваги.
Зайшовши далеко в чужі землі, опинившись серед чужих людей, втомлене і зголодніле військо почало нарікати на Бертольда, а далі кинулося до зброї, щоб примусити його припинити війну і повернутися назад.
У цю хвилину виступили співці і піснею, якої їх навчив поет, вгамували військо, запаливши в ньому бойовий дух. Лицарі з словами:
Ми готові йти до бою,
Краще смерть, ніж вічний сором!
— кинулися в бій і перемогли ворога.
Так поет своїм словом, своєю піснею допоміг війську здобути перемогу.
Але з перемоги воїнів скористався Бертольдо. Він награбував на війні «всього без ліку», а король нагородив його ще землею і графським титулом. Знову в панському палаці почалися свята і розваги.
Привчившись до грабунків на війнах, Бертольдо діяв так і в своїй країні. Він нещадно експлуатував доведений до відчаю народ, який готувався до повстання. Серед людей шириться пісні про рівність і волю. Разом з народом виступають співці і поет.
Бертольдо знає, яку велику силу мають художнє слово і пісня. Щоб вирвати з рук народу цю грізну зброю, він запропонував поетові стати його придворним співцем, обіцяючи йому за це багатство і славу. Поет з гідністю відмовився від «золотих кайданів» і слави з панських рук, залишився вірним народові. Тоді Бертольдо наказав своїм слугам кинути поета до в'язниці. Поет загинув, але лишилися між людьми його правдиві і запальні слова, залишилися молоді нащадки, які взяли собі у спадок поетові пісні і продовжували боротьбу з гнобителями.
2) підготувати характеристику поета та Бертольда
Комментариев нет:
Отправить комментарий